Олена з чоловіком, двома доньками та мамою мешкає в місті Барвінкове, що на Харківщині. До повномасштабного вторгнення родина успішно займалася сільським господарством, вирощуючи курей та поросят для власних потреб і на продаж.

Однак у березні 2022 року родині довелося покинути домівку через інтенсивні бойові та просування російських військ у бік міста. “Із собою змогли забрати тільки кота і собаку, а всіх інших тварин довелося випустити”, згадує Олена. Спершу жінка евакуювалася з дітьми до Польщі, однак пробула там тільки 3 тижні. Щойно звільнили сусідній Ізюм, родина повернулася додому. У дворі їхнього дому стирчала ракета і росли двометрові бур’яни, проте сам будинок і господарські приміщення, на щастя, переважно вціліли.

Родина одразу ж зіткнулася з великими фінансовими труднощами. Жили на пенсію матері – 4000 гривень – та за рахунок підробітків. Доводилося заощаджувати на ліках, медичних послугах, опаленні, позичати гроші, щоб якось прогодувати себе. Тим часом Олена шукала способи відновити втрачене господарство. Придбати худобу самостійно не було за що, позичити ні в кого і навіть кредит у банку без офіційної роботи не давали.

Рятівною можливістю для Олени стала Програма екстреної підтримки засобів до існування від Естонської ради у справах біженців. За кошти гранту вона змогла придбати курей, двох поросят і корм – і почати поступово відновлювати своє господарство. За місяць кури вже неслися і родина почала заробляти з продажу яєць. Охочих купувати свіжі домашні яйця знайшли швидко. “Кури вже себе окупили повністю за цей період, з жовтня. І ми вже йдемо в плюс”, – тішиться Олена.

Тепер у родини знову є улюблена справа, яка дає заробіток. Олена з чоловіком вирощують курочок і свиней, а також займаються тепличним міні-бізнесом. У майбутньому планують завести бройлерів та індиків. “Мрії збуваються, потрошку йдемо до своїх цілей. Можливо, в подальшому навіть зможемо відкрити власну ферму і надати робочі місця ще комусь”, – розповідає жінка.

Безпекова ситуація на Харківщині залишається складною. Ця область межує з Донецькою, де активність бойових дій продовжує зростати. Від Барвінкового до Слов’янська – 40 км, до Краматорська – 60 км. “Обстріли почастішали – це, звісно, лячно. Але їхати вже не хочеться нікуди, сподіваємося на краще”, – каже Олена.

Програма екстреної підтримки засобів до існування реалізується Естонською радою у справах біженців спільно з Acted за фінансової підтримки Європейського Союзу.